Корисна модель належить до галузі теплотехніки, зокрема до способів виготовлення гравітаційних двофазних теплопередавальних пристроїв (ГДТП), а саме - до способів виготовлення гравітаційних теплових труб та термосифонів з оптимальним об'ємом заповнення їх теплоносієм.
Спосіб визначення оптимального коефіцієнта заповнення теплоносієм гравітаційного двофазного теплопередавального пристрою, при якому порожнину двофазного теплопередавального пристрою вакуумують за допомогою вакуумного насоса для видалення неконденсованого газу, заповнюють її почергово заданим об'ємом теплоносія та експериментальним шляхом почергово визначають тепловий опір двофазного теплопередавального пристрою при різних коефіцієнтах заповнення, при цьому зміну коефіцієнта заповнення відносно внутрішнього об'єму секції нагріву забезпечують зміною об'єму теплоносія, який подають в двофазний теплопередавальний пристрій з мірної ємності, а оптимальний коефіцієнт заповнення визначають за отриманим мінімальним значенням теплового опору при однаковому заданому значенні теплового потоку в секції нагріву. Спочатку заповнюють в двофазний теплопередавальний пристрій максимальний заданий об'єм теплоносія, що відповідає максимальному заданому значенню коефіцієнта заповнення, а зміну коефіцієнта заповнення після експериментального визначення його теплового опору здійснюють з максимального заданого значення до мінімального шляхом зливання та блокування кожен раз частини теплоносія, що відповідає кроку зміни коефіцієнта заповнення, в мірну ємність з поділками, що відповідають кроку коефіцієнта заповнення. Як мірну ємність використовують мірну трубку з того ж матеріалу, що й корпус двофазного теплопередавального пристрою, герметично приєднану з забезпеченням вакуумної щільності одним кінцем до його секції охолодження, а другим кінцем до короткої заправної трубки, внутрішній діаметр D [м] мірної трубки визначають з співвідношення: D>2q/(g(pl-pv))]0,5, де q - коефіцієнт поверхневого натягу [Н/м], g - прискорення сили тяжіння [м/с²], pl та pv - густина теплоносія в рідкій та паровій фазах, відповідно, [кг/м³] при заданій температурі насичення в робочому режимі двофазного теплопередавального пристрою, а її довжину L [м] визначають з співвідношення: L>4Vmax/πD²+a х n, де Vmax - значення об'єму теплоносія в двофазному теплопередавальному пристрою при максимальному заданому коефіцієнті заповнення [м³], a - ширина місця перетиску [м], n - кількість місць перетиску [шт.], створення вакууму в порожнині двофазного теплопередавального пристрою здійснюють
лише один раз, перед заповненням її максимальним об'ємом теплоносія Vmax, для зливу кожної порції теплоносія в мірну трубку двофазний теплопередавальний пристрій перевертають мірною трубкою донизу, а після зливу в неї всього теплоносія блокують в ній першу порцію теплоносія шляхом перетискання мірної трубки на першій знизу поділці до товщини, що є меншою подвійної товщини стінки, блокуючи таким чином першу порцію теплоносія в ділянці мірної трубки, розташованій нижче місця перетиску, перевертають гравітаційний двофазний теплопередавальний пристрій в вихідне положення і після наступного експериментального визначення теплового опору повторюють процедури блокування інших порцій теплоносія в нових ділянках мірної трубки і експериментальне визначення теплового опору